| Статистика |
|---|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
Головна » 2014 » Листопад » 19 » Буденні турботи директора школи
15:56 Буденні турботи директора школи |
Наша школа – одна велика cім’я, яка випускає у світ cвоїх синів і дочок, чекає нове поповнення, тут завжди вирує життя, поєднуєтья історія, сучасніть і стремління в майбутнє. Головне для нас – не зупинятись, потійно рухатися вперед, розвиватися, долаючи будь-які труднощі. Нехай девіз "Моя школа – моя гордість” об’єднує вcіх, хто переступає її поріг.
Історія школи бере свій початок з 1897 року. З того часу відбулися значні зміни: від невеликої приходської школи вона виросла до одного з кращих навчальних закладів району, давши путівку в життя тисячам випускників.
Ми пишаємося тими з них, хто отримував ази знань в її стінах і згодом прославив свою малу батьківщину. Тут навчався всесвітньо відомий перекладач М. О. Лукаш, тож з 1997 року школа носить його ім’я. Варто згадати Героя Соціалістичної праці: В. І. Рекуху, відомого в Україні спортсмена О. В. Пуцка який захищав честь України на зимових Олімпійських іграх 2005 року.
Для вчителя завжди головними в школі є учні. Для них консолідують всі свої зусилля адміністрація та педагогічний колектив.
Непросто в сучасних умовах бути педагогом. Це не тільки лектор, який сорок п’ять хвилин монотонно викладає матеріал. Це особистість, яка повинна мати харизму. Потрібно вміти «тримати» дитячий колектив, зацікавити та заохотити до навчання. Це під силу далеко не кожній людині, тож бути справжнім вчителем - мистецтво. Без дисципліни неможливо організувати навчальний процес, а втримати її можливо тільки, коли маєш авторитет в учнів, який можна завоювати своїм відданим служінням, любов’ю до обраного життєвого шляху. Саме ці питання в полі зору директора.
Про фінансування
Ситуація, в якій опинилася галузь освіти, склалася не сьогодні . Протягом двадцять трьох років, будемо відвертими, ми жили тим, що залишилося від радянських часів. Підфарбовували фасади, латали дірки, але фундамент, на якому все тримається, було закладено саме в ту епоху. Власне, ця спадщина і робить школу заручником фінансових криз, які, схоже ,в нашій державі ніколи не закінчуються. Тому директор школи, без перебільшення, і менеджер, і фінансист, і завгосп, який часто виступає в ролі того, хто просить. Просить у місцевої влади, у батьків, шукає спонсорів. І якщо капітальні видатки біль-менш фінансуються державою, то поточні витрати лягають тягарем на батьків та педагогів. Це ремонти навчальних кімнат, овочі для харчування та ще безліч великих і малих проблем. Газетні шпальта не можуть вмістити прізвищ всіх, хто допомагав і продовжує допомагати школі. Але особливу вдячність хочеться висловити директору Кролевецького лісомисливського господарства – О.В. Посошенку, директору УТОСу В.Д. Холодьону, підприємцям В.М.Бику, В.О. Камінському, О.М Морозу, найбільш активним батькам І.О. Зєнченко, О.О. Дячок, О.М. Усік, Г.О. Коноваленко, Т.М. Сикал.
Про опалення
Колись будівлі самих шкіл зводили без врахування кліматичних особливостей, з високими стелями, з багатьма великими вікнами. Про зовнішнє утеплення взагалі не йшлося, адже економити на опаленні в той період в голову нікому не приходило. На сьогодні єдиним джерелом опалення є газ. Це зручно, але в бочці меду є завжди своя «ложка дьогтю» - у вигляді лімітів його споживання. Кожного року вони доводяться меншими на 5-10 відсотків, ніж за минулий опалюваний період. Але ж зими від цього теплішими і менш тривалими не робляться. Намагаємося економити, тому і сиділи наші дітлахи в класах у жовтні у верхньому одязі.
Планували у нинішньому опалюваному сезоні перейти на дрова. Шкільну котельню було передано на баланс КП РККП «Акватермо». Але поки роботи з переобладнання не розпочаті, відсутній також й навіс для зберігання та сушіння дров.
Температурний режим погіршують і вікна, які в буквальному сенсі розсипаються від дотику. Коштами батьків у деяких класах цю ситуацію виправлено, силами педагогічного колективу замінено вікна в учительській кімнаті. Але обладнати всю школу ми не в змозі, на це потрібні десятки тисяч гривень.
Про навчальний процес
Виховання дитини як особистості - це справа більше батьків, ніж школи. Характер, моральні засади, закладаються з народження. Першокласник чи першокласниця - це вже майже сформована особистість. Чому майже? Деякі речі підкоректувати можна, але сам фундамент вже закладений. Ненормативна лексика, побутова агресія, просто неуважність, інколи і недбальство, вони як на кальці відображаються на дитині.
Особливо хочеться відмітити, що в наш час значно збільшилась кількість неповних сімей. І в цьому випадку роль педагога-чоловіка значно зростає. Дітям, особливо хлопчикам, як то кажуть, завжди потрібна «чоловіча рука». Але оплата праці педагога, м’яко кажучи, не спонукає чоловіків до роботи в школі, тож педагогічні колективи за своїм гендерним складом залишаються переважно жіночними.
Однією з проблем, яка турбує директора, є оснащення кабінетів фізики, хімії, біології, яке залишилось здебільшого ще з радянських часів. Якщо воно і надходить в район, то чомусь у більш нові школи. Останніх років двадцять взагалі в нашій школі нічого в цьому напрямку зроблено не було. І все через відсутність фінансування. Вимушені або латати старе, або проводити навчальний процес «на пальцях». Як можливо проводити урок хімії за відсутності реактивів або урок фізики без наочних посібників? Це позбавляє предмет наочності і відповідно інтересу учня до нього. Говоримо про комп’ютеризацію. Так, школа має відповідну оргтехніку, але будемо відверті, ми отримуємо її за залишковим принципом, тобто техніка надходить вже та, що була у використанні. Вона застаріла. У наш час, коли програмне забезпечення розвивається семимильними кроками і відповідні вимоги до комп’ютера, його комплектації виходять на новий рівень, організувати навчальний процес на застарілій базі - надскладне завдання.
Навчальні програми перевантажені. Вони розроблені Міністерством освіти і ми нічого в них змінити не можемо. По кожному предмету маємо тенденцію до зменшення годин викладання і збільшення фактичного матеріалу. Але ж дитина це не «Вікіпедія» (електронна енциклопедія поширена в мережі Інтернет), у неї неможливо «завантажити» цілу купу подій, фактів, дат, фізичних і хімічних законів, літературних матеріалів. Дуже мало відводиться часу на відпрацювання практичних вправ і задач, дитина зрозуміла чи не зрозуміла предмет, який викладається, - а вже наступна контрольна робота і пропонується новий матеріал. Все більше розраховано на самопідготовку. Але не в кожного учня є бажання та умови для опрацювання шкільної програми вдома. Батьки, як правило, більше уваги приділяють побуту і роботі, запрошувати репетиторів не всі мають фінансові можливості. Звідси і якість освіти.
У нас навчаються діти з особливими потребами, які необхідна допомога психолога. Психолог – чудовий педагог Ірина Леонідівна Федоренко. Але відповідно облаштованого кабінету не має. Ніде проводити заняття, тому організовуємо навчальний процес у цьому напрямку, виходячи з можливостей. І знову це питання фінансування.
Про золоті медалі.
За радянських часів наявність у випускному класі одного медаліста це був позитив, двох-трьох - це справжній успіх. Але зараз, коли їх кількість налічує вже десятки в одному навчальному році і закладі, то це не завжди сприймається однозначно. Ми в нашій школі чітко дотримуємося принципу: медаллю нагороджуються учні лише за особливі успіхи у навчанні. Робити комусь преференції, особливо якщо випускник «твердий хорошист», але на більше не спроможний, не будемо. Це може викликати негативну реакцію в учнівському колективі та підриває авторитет самого педагога.
Про молодші класи
Наша школа закріплена за густонаселеним мікрорайоном, який розкинувся від колишнього маслозаводу до Козинського ставу. За радянських часів цю територію також обслуговували два дошкільних заклади –дитячі садки №№ 5, та 1. У кризові 90-і роки разом з погіршенням демографічної ситуації ДНЗ № 1 (вул. Кірова) було закрито і все навантаження лягло на ДНЗ № 5. Йшов час, налагоджувалося життя, підросли нові покоління. Кількість молодих батьків, які хотіли віддати дитину в дитячий садок, значно перевищувала кількість місць. Постало питання: як збільшити їх кількість ?
Міська рада та управляння освіти, молоді та спорту РДА прийняли рішення про доцільність переведення першокласників у приміщення основної школи. Але будівля, де планувалося їх розмістити, перебувала в катастрофічному стані. Непридатні підлога та вікна, пошарпані стіни й стеля, відсутність внутрішнього туалету та каналізації створювали неналежні санітарно-гігієнічні умови для навчання молодших школярів. Ця будівля потребувала ремонту відповідно до вимог навчання учнів 1 класу.
З цією метою було виділено 212,78 тис. грн. з державного фонду регіонального розвитку, ще 6,6 тис. надійшло з місцевого бюджету. Розпочався капітальний ремонт, який тривав майже рік. До його початку батьки дітей молодшої ланки власними силами виконали значний обсяг підготовчих робіт. Лісомисливське господарство спонсорськими коштами допомогло в придбанні дошки на підлогу.
У цьому навчальному році ввели в експлуатацію відремонтоване приміщення, де є все : спальня, ігрова кімната, внутрішній санітарний вузол. Отже, на сьогодні таких умов для розвитку і навчання, які створені в нашій школі для наймолодших учнів, немає в жодному навчальному закладі. Перший клас у нас нині - один із найчисельніших серед загальноосвітніх закладів, у ньому навчається 29 дітей.
А слова вдячності за надану допомогу висловлюємо голові Кролевецької районної ради - М.В. Авраменку, колишньому голові Кролевецької РДА О.О. Шпринделю, заступнику голови РДА А.М. Писаренку, які зробили все можливе, щоб проект був втілений в життя.
Епілог
Незважаючи на всі труднощі, з якими пов’язане сьогодення, школа продовжує жити дітьми. Свідченням ефективної діяльності та ентузіазму педагогічного колективу є успіхи учнів в предметних олімпіадах, творчих конкурсах, змаганнях.
Так, у 2013-2014 н. р. у ІІ етапі Всеукраїнських учнівських олімпіад із базових дисциплін команда нашої школи посіла 32 призових місця (26 – у минулому році), з них перших – 16 (6 – у минулому році), других – 8 (10 – у минулому році), третіх – 8 (10– у минулому році). Високих результатів досягли учні завдяки наполегливій праці своїх наставників. Найбільшу кількість призерів ІІ етапу підготували вчителі: С.Г. Яценко– 9 призерів, В.В. Пасяк – 5 призерів, Н.П Тарабан – 4 призери, І.М. Ілляшенко – 2 призери, В.Ф. Мамай – 2 призери, Г.П. Чорненко – 2 призери, О.П Грищенко – 2 призери, по одному призеру підготували вчителі І.В.Ляшенко, С.Б., Краснопольський, О.О.Калишенко, Н.П. Самусенко, Т.Є.Суходуб, О.М.Усенко.
Інноваціями є участь учнів в українсько-польському проекті «Шкільна академія підприємництва». Шкільний клуб підприємництва «Друга хвиля» (куратори В.Ф.Мамай, І.Л. Федоренко) провів ряд успішних загальношкільних та районних заходів і став переможцем у конкурсі логотипів.
Але ніколи не треба зупинятися на досягнутому. Ми ставимо перед собою нові завдання, де пріоритетом є якість освіти, виховання та всебічний розвиток дитини на основі взаємної довіри, духовної єдності педагогічного, учнівського і батьківського колективів.       $IMAGE7
|
|
Переглядів: 845 |
Додав: слава
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
|
